Можна знати слова, що називають людину, дію та предмет, і все одно не розуміти, як поєднати їх у речення. Англійська граматика пояснює ці зв’язки: хто щось робить, чи відбувається це регулярно, чи саме зараз, який предмет ви маєте на увазі та чи ви щось стверджуєте, чи запитуєте. Її практичне завдання — допомогти вам зрозуміло висловлювати думки.
Початківцям часто заважає не одне складне правило, а кілька дрібних рішень у межах одного речення. Потрібно is чи does? Чи треба додати до дієслова -s? Який артикль має стояти перед іменником: a чи the? Якщо вивчати граматику в продуманій послідовності, зрозуміти ці рішення стає легше.
Цей посібник допоможе крок за кроком засвоїти основи. У ньому розглянуто базову граматику англійської, потрібну, щоб розповідати про себе й повсякденні події, запитувати інформацію та поєднувати прості думки. Тут не зібрано всі можливі винятки. У кожному розділі пояснено певну закономірність, а поруч наведено приклади, щоб ви бачили і будову речення, і причину вибору конкретної форми.
Почніть із будови англійського речення
У звичайному розповідному реченні підмет зазвичай стоїть перед дієсловом. Підмет указує, про кого або про що йдеться, а дієслово виражає дію чи стан. Якщо в реченні є додаток, він переважно стоїть після дієслова. У реченні Maya reads a message. («Мая читає повідомлення») Maya — підмет, reads — дієслово, а a message — додаток.
Цей порядок впливає на зміст. У реченні The dog follows the boy. («Собака йде за хлопчиком») саме собака йде слідом; якщо поміняти два іменники місцями, зміниться той, хто виконує дію. В українській мові зв’язки між словами допомагають показати відмінкові закінчення, тому звичний для нас порядок слів не завжди підходить для англійської. Спочатку визначте підмет і дієслово, а потім додайте інформацію, потрібну для завершення думки.
Додаток потрібен не кожному реченню. The baby sleeps. («Дитина спить») — завершене речення, а в The baby is tired. («Дитина втомлена») форма is пов’язує підмет з описом стану. У звичайному повному розповідному реченні підмет, як правило, має бути виражений окремим словом або словосполученням: It is cold. («Холодно») містить it, хоча цей займенник не позначає конкретного предмета. Поширений виняток — наказові речення: Open the window. («Відчиніть вікно») звертається до співрозмовника без окремого you.
Займенники: хто виконує дію та на кого вона спрямована
Займенники дають змогу говорити про людей і предмети, не повторюючи щоразу їхніх назв. Форма займенника може змінюватися залежно від його ролі в реченні. Форма підмета стоїть на місці підмета, а об’єктна форма вживається після багатьох дієслів і після прийменників. У реченні She knows me. («Вона знає мене») she — підмет, а me — додаток. Якщо замінити їх відповідно на her та I, будова речення стане неправильною.
| Форма підмета | Об’єктна форма | Присвійна форма перед іменником |
|---|---|---|
| I | me | my |
| you | you | your |
| he | him | his |
| she | her | her |
| it | it | its |
| we | us | our |
| they | them | their |
Останній стовпець містить форми, які вказують на належність або зв’язок з людиною: my friend («мій друг»), their house («їхній будинок»). Ці форми стоять перед іменником. Порівняйте This is my bag. («Це моя сумка») і This bag is mine. («Ця сумка — моя»): mine вживається самостійно. Правильно my bag, а не the my bag. З іменем людини належність можна передати за допомогою 's: Maya's bag («сумка Маї»).
You може стосуватися однієї людини або кількох; звичайне узгодження з дієсловом при цьому не змінюється. They може позначати кількох людей чи кілька предметів, а також одну людину, наприклад коли її стать невідома. І в цьому разі вживаються форми they are та they have. Вивчайте займенники в повних реченнях, а не лише як окремий список перекладів.
Дієслово be: навіщо потрібні am, is та are
Дієслово be пов’язує підмет з інформацією про те, ким або чим він є, у якому стані перебуває чи де розташований. У теперішньому часі вживайте am з I, is — з he, she, it та підметом, вираженим іменником в однині, а are — з you, we, they та підметом, вираженим іменником у множині. Вибір залежить від підмета, а не від найближчого слова.
У реченні My sister is a doctor. («Моя сестра — лікарка») форма is пов’язує людину з назвою професії. У We are tired. («Ми втомлені») дієслово пов’язує людей з описом їхнього стану, а в The keys are on the table. («Ключі на столі») — з місцем розташування. В українській мові в таких реченнях зазвичай немає відповідника be, проте в нормативних англійських реченнях він потрібен. Так само говорять і про вік: I am twenty. («Мені двадцять років»).
Щоб утворити заперечення, поставте not після дієслова: She is not ready. («Вона не готова»). Щоб поставити запитання, перенесіть дієслово перед підметом: Is she ready? («Вона готова?»). Не додавайте до цієї конструкції do. Скорочені форми I'm, isn't та aren't часто вживаються в розмові й неформальному письмі.
Be не потрібно вставляти перед кожним дієсловом дії. У реченні I work. («Я працюю») форма am не потрібна. I am working. («Я зараз працюю») — інша правильна конструкція, яку розглянемо далі. I am work. помилково поєднує ці дві моделі.
Іменники: однина, множина й те, чого не рахують безпосередньо
Злічуваний іменник може називати окремий предмет, який ми рахуємо: один квиток, два квитки. Звичайне закінчення множини — -s, але правила написання різняться: box–boxes («коробка — коробки»), city–cities («місто — міста»), boy–boys («хлопчик — хлопчики»). Є також неправильні форми множини, наприклад child–children («дитина — діти»). Для самого лише утворення множини апостроф не додають.
Незлічувані іменники у своїх звичайних значеннях уживаються інакше. Water («вода»), information («інформація») та furniture («меблі») у цих значеннях зазвичай не рахують безпосередньо. Кажіть some information («трохи інформації»), а не an information. Щоб порахувати порції або одиниці, додайте відповідний злічуваний іменник: two glasses of water («дві склянки води») чи three pieces of furniture («три предмети меблів»).
Злічуваність залежить від уживання та значення слова, а не лише від того, чи можна порахувати предмети в житті. Іменник може вживатися в обох значеннях: chicken може означати курятину, а a chicken — одну курку. Потрібне значення можна перевірити в навчальному словнику. Не варто очікувати, що англійське слово поводитиметься так само, як його український відповідник.
Some часто позначає невизначену кількість у стверджувальних реченнях: We have some rice. («У нас є трохи рису»). Any часто вживається в запереченнях і нейтральних запитаннях: We don't have any rice. («У нас немає рису»). Це поширені закономірності, а не правила без винятків: у пропозиціях часто вживають some, як у Would you like some tea? («Хочете чаю?»). У запитаннях про кількість використовуйте How many tickets? («Скільки квитків?») зі злічуваним іменником у множині та How much water? («Скільки води?») з незлічуваним іменником.
Артиклі: коли вживати a, an, the або обійтися без артикля
Артиклі допомагають співрозмовнику зрозуміти, про кого або про що йдеться. В українській мові артиклів немає, тому їхній вибір потребує окремої уваги. Уживайте a/an зі злічуваним іменником в однині, коли називаєте одного представника певної групи й співрозмовник ще не знає, якого саме. Уживайте the, коли співрозмовник може визначити, яку людину чи річ ви маєте на увазі. У прикладі I bought a lamp. The lamp is blue. («Я купив лампу. Лампа синя») друге речення стосується вже згаданої лампи.
Це не просто правило «перша згадка — друга згадка». Можна запитати Could you close the door? («Не могли б ви зачинити двері?»), не згадуючи дверей раніше, якщо зрозуміло, про які саме двері йдеться. Обирайте a або an за наступним звуком, а не за написаною літерою: у a university («університет») іменник починається зі звука /j/, а в an hour («година») — з голосного звука.
В узагальнених твердженнях іменники в множині та незлічувані іменники часто вживаються без артикля: Dogs need exercise. («Собакам потрібна фізична активність»). Злічуваному іменнику в однині зазвичай потрібне слово-визначник: a book («якась книжка»), the book («ця, уже відома книжка») або my book («моя книжка»). Слово-визначник тут — слово, яке допомагає уточнити, що саме позначає іменник. Докладніше читайте в поясненні артиклів від Cambridge.
Прикметники, прислівники та основи порівняння
Прикметник описує людину або предмет. Він часто стоїть перед іменником, як у a quiet room («тиха кімната»), або після be, як у The room is quiet. («У кімнаті тихо»). На відміну від українських, англійські прикметники зазвичай не змінюються за числом або родом іменника. Та сама форма quiet вживається і в two quiet rooms («дві тихі кімнати»). Закінчення множини додавайте до іменника, а не до прикметника.
Прислівник може описувати, як виконується дія. Порівняйте She is careful. («Вона обережна»), де описано людину, з She drives carefully. («Вона обережно водить машину»), де описано її спосіб водіння. Багато прислівників способу дії закінчуються на -ly, але це не універсальна ознака. Fast може бути і прикметником («швидкий»), і прислівником («швидко»), а friendly («привітний») — прикметник. Прикметнику good («добрий») зазвичай відповідає прислівник well («добре»).
Для порівняння двох предметів до багатьох коротких прикметників додають -er: This bag is cheaper than that one. («Ця сумка дешевша за ту»). З багатьма довшими прикметниками вживають more: This chair is more comfortable. («Цей стілець зручніший»). Найвищий ступінь порівняння виділяє предмет із найбільшим виявом ознаки в групі: the cheapest bag («найдешевша сумка»), the most comfortable chair («найзручніший стілець»). Деякі форми неправильні, зокрема good–better–best («добрий — кращий — найкращий»). Коли це доречно, вивчайте новий прикметник разом із його ступенями порівняння й не поєднуйте дві моделі утворення вищого ступеня у формах на зразок more cheaper.
Have і there is: як розрізняти належність та наявність
Уживайте have, щоб говорити про те, що хтось має, а також про різні особисті стосунки чи характеристики. У Present Simple вживайте has з he, she, it та підметом, вираженим іменником в однині: Maya has a bicycle. («Мая має велосипед»). У цій моделі запитання й заперечення утворюються за допомогою do/does: Does Maya have a bicycle? («У Маї є велосипед?»). Після does основне дієслово має форму have, а не has. Це базова форма — словникова форма без to, наприклад have, work або go.
Ви також зустрінете have got, особливо коли йдеться про належність у розмовній британській англійській. Ця конструкція має власну модель запитання: Have you got a bicycle? («У вас є велосипед?»). Обидві конструкції корисні, але не змішуйте їх у Do you have got ...? На початку навчання послідовно користуйтеся однією моделлю.
There is та there are повідомляють про існування або наявність чогось. Уживайте There is a shop near my house. («Біля мого будинку є магазин»), щоб уперше повідомити про магазин, а There are two shops. («Там є два магазини») — для множини. Порівняйте з The shop is near my house. («Магазин розташований біля мого будинку»): тепер уже зрозуміло, про який магазин ідеться, і ви описуєте його розташування. У реченнях, що повідомляють про наявність чогось, there не позначає віддалене місце.
Present Simple: звичні дії, факти та поточні обставини
Уживайте Present Simple, тобто теперішній простий час, для звичок, загальних фактів і ситуацій, які ви подаєте як загалом актуальні зараз. I walk to work. («Я ходжу на роботу пішки») описує звичну дію, яка не обов’язково відбувається в момент мовлення. She lives near the station. («Вона живе біля станції») описує її поточні обставини; речення не стверджує, що вона житиме там завжди.
Більшість дієслів з I, you, we, they уживаються в базовій формі. З he, she, it або підметом, вираженим іменником в однині, додавайте -s або відповідний варіант цього закінчення: works, watches, studies. У запитаннях і запереченнях форма does уже вказує на третю особу однини, тому основне дієслово повертається до базової форми: Does she work here? («Вона тут працює?»), She doesn't work here. («Вона тут не працює»).
З I, you, we, they та підметом, вираженим іменником у множині, у таких запитаннях уживають do, а в запереченнях — do not, зазвичай скорочене до don't: Do they work here? («Вони тут працюють?»), They don't work here. («Вони тут не працюють»). Основне дієслово залишається в базовій формі. Пам’ятайте, що be має власну модель, яку ми розглянули раніше.
Слова, що вказують на частоту, як-от often («часто») і usually («зазвичай»), переважно стоять перед основним дієсловом, але після be: I usually cook. («Я зазвичай готую»), I am usually busy. («Я зазвичай зайнятий»). Present Simple також може описувати розклад. Спочатку засвойте його основні значення, а потім переходьте до менш поширених уживань; додаткову практику знайдете в посібнику British Council про Present Simple.
Present Continuous: дія в процесі або тимчасова ситуація
Present Continuous, тобто теперішній тривалий час, утворюється з am/is/are та форми на -ing. Потрібні обидві частини: I am reading. («Я зараз читаю»), а не I reading. Ця конструкція показує дію в процесі протягом того часу, про який ви говорите. Це може бути безпосередньо момент мовлення або тимчасовий період, що охоплює теперішній момент.
Порівняйте She works in a hotel. («Вона працює в готелі») та She is working in a hotel this month. («Цього місяця вона працює в готелі»). Перше речення подає її роботу як загалом актуальну ситуацію. Друге підкреслює тимчасовий характер роботи; вона не обов’язково працює тієї самої секунди, коли ви про це говорите. Різниця полягає в значенні, яке ви хочете передати, а не лише в наявності слова, що позначає час.
Багато дієслів стану, зокрема know («знати») та need («потребувати») у своїх звичайних значеннях стану, зазвичай уживаються в простих часових формах. Кажіть I know the answer. («Я знаю відповідь»), навіть якщо йдеться про теперішній момент. Деякі дієслова змінюють значення залежно від уживання в простій чи тривалій формі, тому не перетворюйте це початкове правило на твердження, ніби певне дієслово ніколи не може мати форми на -ing.
Past Simple: як говорити про ситуацію в завершеному минулому
Past Simple, тобто минулий простий час, відносить подію чи ситуацію до завершеного періоду в минулому. Цей час можна назвати прямо, як у We visited our friends yesterday. («Учора ми відвідали друзів»), або він може бути зрозумілим із розмови. Щоб ужити цей час, не обов’язково додавати до речення слово yesterday («учора»). Важливо, що ситуація належить до минулого, а не те, чи є в реченні певне ключове слово.
Правильні дієслова зазвичай утворюють минулу форму за допомогою -ed, за потреби зі змінами в написанні. Форми неправильних дієслів слід запам’ятовувати: go–went («іти — пішов»), see–saw («бачити — бачив»). У звичайних запитаннях і запереченнях із цими дієсловами дії вживайте did або didn't та базову форму: Did you go? («Ви пішли?»), I didn't go. («Я не пішов»). Значення минулого часу вже передає did, тому сполучення didn't went неправильне.
Be має іншу модель минулого часу: I/he/she/it was та you/we/they were. Кажіть Was she at home? («Вона була вдома?») та She wasn't at home. («Вона не була вдома») без did. Під час практики звертайте увагу на цю відмінність між be і звичайними основними дієсловами.
Як говорити про майбутнє: will, going to та домовленості
В англійській є кілька способів говорити про майбутнє. Will з базовою формою дієслова може виражати прогноз, обіцянку чи рішення, ухвалене в момент мовлення. Якщо ви бачите, що комусь важко нести сумку, I'll help you. («Я вам допоможу») може передати ваше щойно ухвалене рішення. Заперечна форма won't означає will not.
Be going to з базовою формою дієслова часто виражає вже наявний намір або прогноз на підставі того, що видно зараз. I'm going to study tonight. («Я збираюся вчитися сьогодні ввечері») повідомляє про план, який у вас уже є. Не пропускайте am/is/are у цій конструкції: I going to study — неповна форма.
Present Continuous може описувати майбутню подію, про яку вже домовилися: We're meeting our teacher tomorrow. («Завтра ми зустрічаємося з нашим учителем»). Значення цих конструкцій можуть частково збігатися, а природний вибір залежить від контексту. Не вважайте will обов’язковим перекладом будь-якої думки про майбутнє. Спочатку визначте, чи ви оголошуєте рішення, описуєте намір, чи говорите про домовленість.
Present Perfect: перше знайомство зі зв’язком із теперішнім
Present Perfect, тобто теперішній доконаний час, утворюється з have/has та дієприкметника минулого часу, який часто називають третьою формою дієслова. У правильних дієслів вона пишеться так само, як минула форма на -ed; у неправильних дієслів форми можуть відрізнятися, як у write–wrote–written. Цей час пов’язує минулу ситуацію з теперішнім, а не просто відносить її до завершеного періоду в минулому.
Наприклад, I have lost my key. («Я загубив ключ») може пояснювати, чому ви зараз не можете відчинити двері. I lost my key yesterday. («Я загубив ключ учора») відносить втрату до конкретного завершеного періоду. Present Perfect зазвичай не поєднують з обставиною завершеного минулого часу, як-от yesterday. Він також описує досвід до теперішнього моменту та деякі ситуації, що досі тривають: I have lived here for two years. («Я живу тут уже два роки»). У цьому прикладі людина й далі живе в цьому місці. Цей огляд — лише початок; інші випадки вживання розглянуто в поясненні Present Perfect від British Council.
Читайте також: Часи англійської мови: як вивчити й не плутати — пояснення для початківців
Запитання й заперечення: вибирайте відповідну модель речення
Не всі англійські запитання утворюються додаванням одного й того самого допоміжного слова. Спочатку подивіться на дієслівну конструкцію. Якщо в реченні є be, перенесіть його перед підметом. Зі звичайним основним дієсловом у Present Simple чи Past Simple для більшості запитань потрібні do/does/did. Якщо є модальне дієслово, наприклад can, перенесіть перед підметом саме його. У таблиці також показано допоміжне have у Present Perfect.
| Ствердження | Запитання | Заперечення |
|---|---|---|
| She is ready. | Is she ready? | She isn't ready. |
| She works here. | Does she work here? | She doesn't work here. |
| She can help. | Can she help? | She can't help. |
| She has finished. | Has she finished? | She hasn't finished. |
У складеній дієслівній формі для запитання використовуйте перше допоміжне дієслово, а для заперечення ставте після нього not: Is she working? («Вона зараз працює?»), She isn't working. («Вона зараз не працює»). Допоміжне have у Has she finished? («Вона вже закінчила?») поводиться інакше, ніж дієслово зі значенням належності в Does she have a bicycle? («У неї є велосипед?»). Питальні слова зазвичай ставлять на початку питальної конструкції: Where does she work? («Де вона працює?»). Не додавайте ще одне do, якщо відповідне допоміжне дієслово вже є.
Поширений виняток стосується запитань до самого підмета. У нейтральному запитанні Who works here? («Хто тут працює?») who займає місце підмета, тому does не потрібне. Порівняйте з Who does she help? («Кому вона допомагає?»): тут she залишається підметом, а запитання стосується додатка. Докладніше цю відмінність пояснено в посібнику Cambridge про запитання з питальними словами.
Can, should і must: уміння, порада та необхідність
Модальні дієслова додають до іншого дієслова такі значення, як здатність, дозвіл, порада чи необхідність. Початківцям корисно почати з can, should та must. Після них уживають базову форму без to, а самі вони не мають закінчення третьої особи -s: She can swim. («Вона вміє плавати»), а не She cans to swim.
Can може описувати вміння або використовуватися для запитування дозволу: Can I sit here? («Можна мені тут сісти?»). Should часто виражає пораду: You should rest. («Вам варто відпочити»). Must може виражати сувору вимогу: You must show your ticket. («Ви повинні показати квиток»). Це основні значення, корисні на початку, а не всі можливі випадки вживання.
Будьте уважні із запереченнями. You mustn't enter. означає, що входити заборонено. You don't have to enter. означає, що входити не обов’язково, але не забороняє цього. Ці значення не взаємозамінні. Have to теж виражає необхідність, проте граматично утворює такі конструкції, як Does she have to ...? («Чи мусить вона…?»). Докладніше читайте в поясненні must від Cambridge.
Прийменники: як описувати час, місце та рух
Прийменники пов’язують іменник або займенник з рештою речення. Вони можуть указувати на місце, час або напрямок. Їхні значення рідко відповідають одному українському слову в усіх контекстах, тому корисніше вивчати прийменник разом зі словосполученням, у якому він уживається, ніж очікувати, що один переклад підійде всюди.
Для позначення місця in часто передає перебування всередині певної території чи простору, on — на поверхні, а at — у певній точці або в місці, пов’язаному з якоюсь діяльністю. Порівняйте in the box («у коробці»), on the desk («на письмовому столі») та at the bus stop («на автобусній зупинці»). Це початкові орієнтири, а не повні визначення. Усталені сполучення, як-от on the bus («в автобусі»), також потрібно запам’ятовувати.
Для позначення часу вживайте at з часом за годинником, on — з днями й датами, а in — з місяцями, роками та порами року. За цими моделями утворюються at seven («о сьомій»), on Monday («у понеділок») та in September («у вересні»). Вирази next Monday («наступного понеділка») та last year («минулого року») зазвичай не потребують жодного з цих прийменників. Рух до місця призначення часто передають за допомогою to, як у go to school («іти до школи»), але звичайний вислів «іти додому» — це go home, без to. Помічайте й записуйте цілі словосполучення, коли зустрічаєте їх.
Як поєднувати думки за допомогою and, but і because
Коли навчитеся будувати просте речення, поєднайте його з другою думкою. And («і») додає інформацію, but («але») виражає протиставлення, а because («тому що») указує на причину. Зв’язок має передавати саме той зміст, який ви маєте на увазі, а не просто робити речення довшим.
У реченні I want to practise, but I am tired. («Я хочу потренуватися, але я втомлений») друга частина протиставляється першій. У I am studying because I have a test tomorrow. («Я вчуся, тому що завтра в мене контрольна») вона пояснює причину. Кожна частина все одно потребує правильної внутрішньої будови. Довше речення не скасовує потреби в підметі, відповідній формі дієслова чи артиклі.
Опануйте такі зв’язки поступово. Дві зрозумілі, поєднані між собою думки — корисний початок перед довшими реченнями з кількома підрядними частинами. Перевіряючи написане, зважайте і на граматичну правильність кожної частини, і на те, чи виражає сполучник саме той зв’язок, який ви хотіли передати.
Читайте також: Чанки в англійській мові: що це таке та 50 корисних прикладів із перекладом
Як вивчати англійську граматику й не втрачати зміст
Виберіть одне практичне завдання та граматику, потрібну для нього. Щоб представитися, потренуйте займенники, be та прості словосполучення з іменниками. Щоб описати свій день, попрацюйте над Present Simple. Щоб розповісти про недавню подорож, почніть із Past Simple. Так кожна нова форма має конкретне призначення, а вам легше помітити, якої інформації бракує, коли речення здається незавершеним.
Прочитавши правило, складіть кілька речень, правдивих або корисних саме для вас. Змініть підмет, утворіть заперечення та поставте запитання, перевіряючи, які слова потрібно змінити. Потім поясніть різницю в значенні між двома формами, наприклад між звичною дією та дією в процесі. Якщо не можете пояснити відмінність, поверніться до самої ситуації, а не лише до закінчення.
Розбирайте помилки за типами. Пропущений підмет, неправильна форма дієслова та відсутній артикль потребують різних пояснень. Якщо виправити лише окреме слово, не зрозумівши його ролі, пізніше буде важко скласти інше речення. Повертайтеся до тієї самої моделі з новою лексикою та шукайте її в коротких текстах і аудіозаписах.
Лексика й граматика доповнюють одна одну. Можна використовувати лексичні вправи LuvStudy, щоб тренувати значення та написання слів і слухати їхнє озвучення, а потім складати зі знайомими словами власні речення. Лексичний тренажер не оцінює автоматично граматику самостійно написаних речень; перевіряйте їх за надійним граматичним довідником або з людиною, яка може дати точні пояснення й виправлення.
Перевірте знання основних правил
Ці завдання допоможуть повторити правила, уже пояснені в статті. Обирайте відповідь, яка підходить і за формою, і за змістом. Пояснення до відповідей допоможуть зрозуміти, до чого варто повернутися, а не лише порахувати правильні відповіді.
- Виберіть дієслово: My sister ___ at home. (am / is / are)
- Виберіть артикль, якщо йдеться про одну годину без уточнення, яку саме: We need ___ hour. (a / an)
- Виправте запитання: Does he works here?
- Опишіть дію, що відбувається зараз: Please wait. I ___ a message. (write / am writing)
- Виправте заперечення: We didn't went out yesterday.
- Передайте відсутність необхідності, а не заборону: You ___ bring food; we have enough. (mustn't / don't have to)
- Запитайте, хто саме тут працює: Who ___ here? (work / works)
- Виберіть займенник: Please send the address to ___. (I / me)
Відповіді та пояснення
- My sister is at home. («Моя сестра вдома»). Підмет в однині потребує is; дієслово пов’язує його з місцем перебування.
- We need an hour. («Нам потрібна година»). Слово hour починається з голосного звука, тому що початкова літера h не вимовляється.
- Does he work here? («Він тут працює?»). Does уже позначає третю особу однини, тому основне дієслово стоїть у базовій формі.
- Please wait. I am writing a message. («Будь ласка, зачекайте. Я пишу повідомлення»). Present Continuous показує дію, що триває зараз; потрібні і am, і writing.
- We didn't go out yesterday. («Учора ми нікуди не виходили»). Після didn't уживайте базову форму go, а не форму минулого часу went.
- You don't have to bring food; we have enough. («Вам не обов’язково приносити їжу; у нас її достатньо»). Приносити їжу немає потреби. Mustn't натомість виражало б заборону.
- Who works here? («Хто тут працює?»). Це нейтральне запитання до підмета, тому does не додають, а дієслово зберігає форму однини теперішнього часу.
- Please send the address to me. («Будь ласка, надішліть мені адресу»). Після прийменника to займенник має об’єктну форму.
Читайте також: Як читати англійською: правила, звуки та приклади для початківців
Що вивчати далі
Надійна основа — це вміння побудувати зрозуміле речення, перетворити його на запитання чи заперечення та пояснити, чому в ньому вжито саме такі основні форми. Не обов’язково відразу запам’ятовувати всі терміни. Але потрібно розрізняти, наприклад, опис із be та дію зі звичайним дієсловом, а також звичну дію та дію, що триває в певний момент.
Далі розширюйте знання в одному напрямі за раз: докладніше вивчайте часи, розбирайте вибір артиклів у різних контекстах, опановуйте поширені дієслівні конструкції та тренуйте довше зв’язне мовлення. Граматикою стає легше користуватися, коли ви регулярно зустрічаєте й складаєте змістовні речення. Збережіть цей посібник як довідник і повертайтеся до розділу, який відповідає на ваше наступне запитання.
