Знання англійського алфавіту ще не означає, що ви знаєте, як прочитати англійське слово. Можна назвати кожну літеру у слові name і все одно не розуміти, чому кінцева e не вимовляється. Можна вивчити food, а потім виявити, що у слові good інший голосний, хоча обидва слова пишуться з oo. Ці труднощі можна пояснити, але не кожне слово підпорядковується одному простому правилу.
Навчитися читати англійські слова — означає розпізнавати повторювані зв’язки між літерами та звуками, помічати відхилення й знати, як перевірити своє перше припущення. Мета не в тому, щоб завчити величезну таблицю, перш ніж відкрити книжку. Варто поступово опановувати корисні закономірності й пов’язувати їх зі словами, вимову яких ви справді знаєте.
У цій статті розглянуто основні закономірності для початківців: голосні, німу кінцеву e, поширені буквосполучення, німі літери, наголос і граматичні закінчення. Приклади подано поруч із поясненнями. Основна увага — правильному читанню написаних слів уголос; для розуміння тексту також потрібні знання лексики та граматики.
Читайте звуки та їхні сполучення, а не назви літер
Назви літер потрібні, коли ви диктуєте ім’я чи адресу по літерах. Прочитати слово — інше завдання. Назва літери M — /em/, але на початку слова map /mæp/ вона позначає /m/. Якщо послідовно вимовити назви M–A–P, ви назвете слово по літерах, а не прочитаєте його.
Літери можуть працювати й у сполученнях. У слові shop /ʃɒp/ сполучення sh позначає один звук. Натомість x у слові box /bɒks/ позначає послідовність /k/ + /s/. Отже, кількість написаних літер не вказує, скільки звуків потрібно вимовити.
Перш ніж читати нове слово літера за літерою, пошукайте знайомі сполучення. Якщо ви впізнаєте sh, ee або поширене закінчення, матимете менше окремих питань щодо вимови. Це початкова стратегія, а не привід ігнорувати решту слова: місце буквосполучення та сусідні літери теж можуть мати значення.
Читайте також: Англійський алфавіт: 26 літер, їхня вимова та приклади
Користуйтеся транскрипцією як підказкою до вимови
Фонетична транскрипція передає вимову, а не звичайне написання. Символи між скісними рисками, наприклад /mæt/, позначають звуки. Транскрипція допомагає побачити звук, який важко передбачити за літерами, помітити, що певна літера не вимовляється, або визначити наголос. Вивчайте по кілька символів за раз і зіставляйте їх з аудіозаписами, а не сприймайте як ще один алфавіт, який треба завчити без звуку.
У цій статті знак ː позначає довгий голосний у вибраній системі транскрипції, а ˈ стоїть перед складом з основним наголосом. Сполучення на зразок /aɪ/ позначає дифтонг — голосний із плавною зміною звучання в межах одного складу, а не два окремо вимовлені склади. Символи /ʃ/ і /tʃ/ передають звуки на початку слів ship і chip.
Приклади переважно спираються на поширену британську вимовну модель, яку використовують навчальні словники. Американські варіанти позначено окремо там, де це доречно. Жодна з цих моделей не описує мовлення всіх мешканців Британії чи США. Значення символів можна перевірити в довіднику фонетичного алфавіту Oxford, а записи вимови — послухати в навчальному словнику. Приблизний запис українськими літерами інколи слугує тимчасовою підказкою, але не може точно передати всі англійські звуки.
Відкриті й закриті склади: корисні закономірності, а не повна система
Склад — це одиниця вимови, організована навколо основного звука, зазвичай голосного. Не визначайте кількість складів за кількістю голосних літер. У слові Book дві голосні літери, але один склад; make також має один склад, попри написану в кінці e.
У посібниках для початківців закритий склад часто описують як схему написання, у якій після голосної літери стоїть одна чи кілька приголосних, що закривають склад, як у cat або hand. Голосний у таких словах зазвичай короткий. Відкритий склад на письмі закінчується голосною літерою, як у me або go; голосний у ньому часто звучить подібно до назви літери. Це зручні навчальні назви для закономірностей написання, а не безпомилковий спосіб поділити на склади й вимовити будь-яке довше слово.
Слова на зразок make і time тут краще розглядати окремо, за схемою «голосна — приголосна — німа кінцева e». Німа літера не утворює другого складу у вимові. Різні курси по-різному класифікують склади, тому таблицю з чотирма чи шістьма типами варто сприймати як навчальну схему, а не гарантію, що всі англійські слова вписуються в неї без винятків.
Короткі голосні: вивчайте звук, а не лише його назву
Зручно почати з коротких слів, у яких голосна літера стоїть між приголосними. До поширених прикладів належать a у слові cat /kæt/, e у bed /bed/, i у sit /sɪt/, o у британському варіанті hot /hɒt/ та u у cup /kʌp/. Вивчайте кожну закономірність на прикладі слова та запису його вимови.
Назва короткий голосний не означає, що правильний звук можна отримати, просто скоротивши інший голосний. У словах ship /ʃɪp/ і sheep /ʃiːp/ голосні відрізняються і якістю звучання, і типовою тривалістю. Важливі положення язика та форма рота. Слухайте цю різницю й відтворюйте її: якщо просто довше вимовляти той самий український голосний, потрібного протиставлення може не вийти.
Відмінності трапляються навіть у таких базових написаннях. У вибраному варіанті вимови Put /pʊt/ має інший голосний, ніж cut /kʌt/. В американському варіанті слова hot зазвичай звучить /ɑː/, тоді як у британській словниковій транскрипції подано /ɒ/. Ці відмінності не роблять закономірності марними: вони показують, чому правило допомагає припустити вимову й перевірити її, але не дає підстав ігнорувати надійний аудіозапис.
Німа кінцева e: чому hat і hate звучать по-різному
У багатьох коротких словах наявність німої кінцевої e супроводжується зміною попереднього голосного. Порівняйте hat і hate: написана e не додає складу у вимові, але голосний змінюється з /æ/ на /eɪ/. Викладачі інколи пояснюють це так: голосна літера «називає себе».
| Без кінцевої e | З німою кінцевою e | Зміна голосного в цих прикладах |
|---|---|---|
| hat /hæt/ | hate /heɪt/ | /æ/ → /eɪ/ |
| sit /sɪt/ | site /saɪt/ | /ɪ/ → /aɪ/ |
| not /nɒt/ | note /nəʊt/ | /ɒ/ → /əʊ/ |
| cut /kʌt/ | cute /kjuːt/ | /ʌ/ → /juː/ |
Назва довгий голосний у цій навчальній схемі стосується не лише тривалості: /eɪ/ і /aɪ/ — це дифтонги, а /juː/ містить приголосний перед голосним. Сприймайте таблицю як підказку до закономірностей написання. Додатково потренуватися можна за допомогою вправи British Council на зв’язок звуків і написання.
Ця закономірність не універсальна. Слова Have /hæv/, give /ɡɪv/ і love /lʌv/ закінчуються німою e, але голосні в них не змінюються за наведеною схемою. Вивчайте поширені винятки як цілі слова, не намагаючись підлаштувати знайоме слово під правило.
Сполучення голосних літер: упізнайте групу, потім перевірте слово
Дві голосні літери можуть позначати один голосний звук або дифтонг. Упізнавши буквосполучення, ви не читатимете кожну літеру окремо. Водночас немає правила, за яким перша з двох голосних завжди має звучати як її назва в алфавіті. Вимова залежить від цілого слова та особливостей його написання.
| Написання | Приклади для початку | На що звернути увагу |
|---|---|---|
| ee | see /siː/, green /ɡriːn/ | Літери позначають один голосний звук, а не два склади. |
| ea | team /tiːm/ | Порівняйте з bread /bred/: те саме буквосполучення передає інший звук. |
| ai, ay | rain /reɪn/, day /deɪ/ | Said /sed/ — поширений виняток із цієї закономірності читання ai. |
| oa | boat /bəʊt/ | В американському варіанті зазвичай звучить /oʊ/. |
| oo | food /fuːd/, good /ɡʊd/ | У цих знайомих словах різні голосні звуки. |
| oi, oy | coin /kɔɪn/, boy /bɔɪ/ | Звучання голосного плавно змінюється в межах одного складу. |
| ou, ow | out /aʊt/, now /naʊ/ | Порівняйте зі snow /snəʊ/ та young /jʌŋ/: ці буквосполучення мають кілька варіантів читання. |
Використовуйте таблицю, щоб збирати невеликі групи слів зі схожим читанням, але не вважайте, що кожне буквосполучення завжди читається однаково. Вивчаючи виняток, записуйте його поруч зі знайомою закономірністю. Порівняння team і bread наочно показує різницю й нагадує, чому варто перевіряти нові слова з ea.
На окрему увагу заслуговує літера y. Вона може позначати приголосний на початку yes, голосний /aɪ/ у слові my або кінцевий голосний, який зазвичай передають у транскрипції як /i/, у слові happy. Назва літери в алфавіті не підказує, яку роль вона виконує в конкретному слові.
Приголосні літери, які можуть позначати різні звуки
Читання багатьох приголосних літер досить передбачуване, але деякі знайомі літери мають кілька варіантів вимови. C зазвичай позначає /s/ перед e, i, y, як у слові city, та /k/ у словах на зразок cat. Ця закономірність корисна, коли ви вперше бачите слово, але сполучення на кшталт ch потребують окремого пояснення.
G може позначати /dʒ/ перед тими самими літерами, як у giant. Проте ця закономірність менш надійна: get, give і girl починаються зі звука /ɡ/. Перевіряйте вимову цілого слова, не припускаючи, що наступна голосна літера завжди визначає попередній звук.
S може позначати /s/ або /z/, як у словах see та rose. X може передавати /ks/ у box, але /ɡz/ у exam. Такі відмінності — частина вивчення вимови слова, а не ознака того, що ви забули алфавіт.
Сполучення приголосних: sh, ch, th, ph і ng
Сполучення приголосних літер може позначати один звук або послідовність звуків, яка не збігається з назвами окремих літер. Sh зазвичай позначає /ʃ/, як у слові shop. Ch часто позначає /tʃ/, як у chair, але порівняйте зі school, де звучить /k/, та chef, де звучить /ʃ/. Сприймайте поширений варіант читання як початкову підказку, а ці часті винятки вивчайте окремо.
Th зазвичай позначає або /θ/, як у think, або /ð/, як у this. Щоб вимовити ці звуки, розташуйте кінчик язика біля верхніх передніх зубів або торкніться їх ним і пропустіть повітря крізь вузьку щілину. Перший звук глухий, другий — дзвінкий. Дзвінкість означає, що голосові зв’язки вібрують; можна порівняти ці два звуки, злегка торкаючись горла. Не замінюйте їх щоразу одним зі звуків української мови. Слухайте й тренуйте саме англійське протиставлення.
Ph часто позначає /f/, як у phone. У слові sing /sɪŋ/ сполучення ng позначає один носовий звук, який утворюється в задній частині ротової порожнини; окремого /ɡ/ після нього немає. Натомість у слові finger вимовляється послідовність /ŋɡ/. Отже, написання ng не завжди відповідає тій самій послідовності звуків.
Ck зазвичай позначає один звук /k/, як у back, а qu — сполучення /kw/, як у quick. Не вставляйте автоматично голосний між сусідніми приголосними звуками. У слові на зразок stop початкові /s/ і /t/ вимовляються разом, без додаткового складу.
Німі літери: чому не всі написані літери вимовляються
Німа літера залишається в написанні слова, але не має окремого звука у звичайній вимові. Для україномовного читача це може бути незвично, адже в українській зв’язок між написанням і вимовою тісніший. Вимовити кожну видиму літеру — не обов’язково означає прочитати точніше: так знайоме англійське слово може перетворитися на невпізнавану послідовність звуків.
Корисно запам’ятати такі закономірності: німа початкова k у know і knee, німа початкова w у write і wrong та німа кінцева b у lamb і climb. Слово hour починається з голосного звука, оскільки h у ньому німа. Коли вперше записуєте таке слово, позначайте частину, яка не вимовляється.
Інші буквосполучення мають кілька можливих варіантів читання. Gh не вимовляється в night, позначає /f/ у laugh і /ɡ/ у ghost. Вивчайте ці слова разом із записами вимови, не вважаючи кожне gh німим. Додаткові пояснення поширених закономірностей із німими літерами є в матеріалі British Council.
Голосні перед r і відмінності між варіантами вимови
Якщо після голосної літери написано r, простих закономірностей, описаних вище, може бути недостатньо для передбачення вимови. Порівняйте британські форми cat /kæt/ і car /kɑː/. Варто навчитися впізнавати сполучення ar, or, er, ir і ur, але кожне з них слід вивчати на прикладах конкретних слів, зважаючи на наголос.
У цій британській моделі наголошене or часто позначає /ɔː/, як у born /bɔːn/. Наголошені er, ir, ur часто передають однаковий звук /ɜː/, як у term /tɜːm/, bird /bɜːd/ і turn /tɜːn/. Умова щодо наголосу суттєва: ненаголошена кінцева частина слова teacher натомість має редукований голосний. Ці приклади допомагають групувати слова, але не скасовують винятків і відмінностей між варіантами вимови, які вам траплятимуться.
У поширеній британській словниковій моделі, яку називають неротичною, написана r не вимовляється перед приголосним або паузою. У поширеній американській ротичній моделі вона вимовляється. Тому словник може подавати слово car у британському варіанті як /kɑː/, а в американському — як /kɑːr/. У зв’язному мовленні британець, який користується першою моделлю, може вимовляти сполучний /r/ перед наступним голосним, як у car engine.
Не в усіх британських акцентах цей r опускають, і не всі американські акценти дотримуються однієї схеми. Початківцю не потрібно опановувати кожну регіональну відмінність. Виберіть зрозумілий зразок вимови для власної практики й водночас пам’ятайте, що інший запис у словнику теж може бути правильним.
Наголос і редуковані голосні: чому не всі голосні звучать однаково виразно
У слові з кількома складами один із них зазвичай має основний наголос. Він виділяється серед інших завдяки поєднанню висоти тону, тривалості та сили звука. В англійській наголос не закріплений за першим або останнім складом кожного слова, тому лише написання не завжди підказує, де його поставити. Позначка наголосу в словнику — частина інформації, яку потрібно засвоїти разом зі словом.
У слові about /əˈbaʊt/ основний наголос падає на другий склад. Перший голосний — /ə/, який називають «шва»: це поширений редукований голосний у ненаголошених складах. Він не звучить як алфавітна назва літери A. Різні голосні літери можуть позначати шва. Саме тому, якщо читати кожну голосну літеру найзвичнішим для неї звуком, вимова може звучати неприродно.
Не кожен ненаголошений голосний перетворюється на шва. У слові happy кінцевий ненаголошений голосний зазвичай передають у транскрипції як /i/. Читайте всю транскрипцію та слухайте ціле слово, а не замінюйте всі ненаголошені склади одним звуком. Записуючи нове слово, позначайте наголос разом із його значенням.
Довші слова діліть на зручні для вимови частини, але не наголошуйте кожну з них однаково. За потреби потренуйте ці частини окремо, а потім знову вимовте ціле слово з його звичайним наголосом. Мета такого поділу — допомогти вам вимовити слово повністю, а не перетворити мовлення на послідовність відокремлених уривків.
Як вимовляти закінчення -s і -es
Регулярне закінчення множини іменників і закінчення третьої особи однини дієслів мають три поширені варіанти вимови. Вибір залежить від останнього звука слова без закінчення, а не просто від останньої написаної літери. Цей принцип пояснює, чому cats, dogs і buses закінчуються різними послідовностями звуків.
Після глухих звуків /p, t, k, f, θ/ закінчення вимовляється як /s/: cats /kæts/. Після голосних і дзвінких приголосних, крім звуків із наступної групи, — як /z/: dogs /dɒɡz/, plays /pleɪz/. Після /s, z, ʃ, ʒ, tʃ, dʒ/ закінчення додає склад, який зазвичай передають у транскрипції як /ɪz/: buses /ˈbʌsɪz/.
Почніть із прослуховування цих відмінностей, а не із заучування символів без звуку. Не додавайте зайвий голосний до кожної форми множини: cats має один склад, а не два. Також перевіряйте, чи не змінюється сама основа, як у leaf–leaves; застосування правила для закінчення не замінює вивчення неправильної форми або зміненої основи.
Як вимовляти -ed без зайвого складу
Закінчення минулого часу правильних дієслів -ed також має три поширені варіанти вимови. Після /t/ або /d/ воно додає склад: wanted /ˈwɒntɪd/, needed /ˈniːdɪd/. Це закінчення /ɪd/. Самого написання недостатньо для вибору: спочатку визначте останній звук дієслова до додавання закінчення.
Після інших глухих приголосних закінчення вимовляється як /t/, як у worked /wɜːkt/ та washed /wɒʃt/. Після голосних та інших дзвінких приголосних — як /d/, як у played /pleɪd/. У цих формах окремий кінцевий склад не з’являється. У матеріалі British Council про форми минулого часу правильних дієслів є додаткові приклади всіх трьох варіантів вимови.
Це пояснення стосується закінчень правильних дієслів. Деякі слова, вжиті як прикметники, мають особливу вимову, наприклад a learned professor, де learned має два склади. Початківцю зручно вивчати такі випадки як цілі вирази, а не поширювати правило для правильних дієслів на кожне слово, що закінчується на письмі літерами ed.
Чому контекст інколи змінює читання слова
Іноді те саме написане слово має різну вимову залежно від значення чи граматичної форми. Корисний приклад для початківців — дієслово read. У початковій формі та формі теперішнього часу без закінчення -s воно вимовляється як /riːd/, а у формі минулого часу та дієприкметника минулого часу — як /red/. Написання не змінюється.
У реченні These days, I read every evening. йдеться про теперішню звичку, тому read читається як /riːd/. У реченні I read it yesterday. контекст минулого часу вимагає /red/. Саме буквосполучення ea не дає змоги визначити потрібну вимову. Навчальний словник розрізняє ці форми; дивіться словникову статтю Cambridge для read.
Перш ніж читати речення вголос, перегляньте його й зрозумійте зміст. Розуміння того, хто, що й коли робить, допомагає вибрати правильну форму, об’єднати слова в змістові групи та розставити наголоси. Тому точне читання — це не лише перетворення літер на звуки: воно поступово пов’язує вимову зі словниковим запасом і граматикою.
Читайте також: Вимова та розуміння англійської на слух: озвучення, транскрипція й п’ятихвилинні вправи
Від окремих слів до цілого речення
У реченні мовці зазвичай не виділяють кожне слово однаково й не роблять паузу після кожного з них. Важлива інформація частіше отримує наголос, а звичні слова з переважно граматичною функцією можуть звучати слабше. Наприклад, ненаголошене can часто має слабку форму /kən/ замість повної /kæn/. Те, які слова виділяються, залежить від змісту повідомлення та контексту.
Почніть із чіткої, уважної вимови, а потім порівняйте її з відповідним записом фрази. Прислухайтеся, які слова об’єднуються в групи та де паузи допомагають передати зміст. Розділові знаки дають підказки, але природне мовлення не утворюється, якщо робити однакову паузу на місці кожного знака.
Не потрібно відразу наслідувати дуже швидке мовлення або навмисно пропускати звуки. Спочатку подбайте, щоб слова залишалися впізнаваними, а зміст — зрозумілим. Потім кілька разів потренуйте коротку фразу, поступово переносячи увагу з окремих звуків на звучання всієї фрази. Записи окремих слів і записи речень виконують пов’язані, але різні завдання.
Що робити, коли трапляється незнайоме слово
Спочатку зверніть увагу на знайомі буквосполучення та закінчення. Перевірте, чи є схема з німою кінцевою e або відоме сполучення голосних літер, але сприймайте перше прочитання як припущення. У довшому слові не визначайте наголос навмання лише тому, що один зі складів здається знайомим.
Знайдіть ціле слово в навчальному словнику. Перевірте значення й граматичну форму, прочитайте транскрипцію та послухайте відповідний аудіозапис. Порівняйте своє перше припущення з почутим: що виявилося несподіваним — голосний, німа літера, закінчення чи наголос? Визначивши цю особливість, ви матимете конкретну підказку для запам’ятовування.
Потім вимовте слово ще раз без запису, знову перевірте себе й використайте його в короткій фразі. Якщо воно відхиляється від знайомої закономірності, запишіть його поруч зі звичайним прикладом цієї закономірності. Так ви і поповнюєте запас слів із відомою вимовою, і вивчаєте загальні прийоми читання. На сторінках вимови Cambridge є записи як британської, так і американської вимови.
Як тренувати читання, не перетворюючи його на вгадування
Працюйте над однією відмінністю за раз. Заняття можна присвятити німій кінцевій e, двом поширеним варіантам читання oo або різниці між /ɪ/ та /iː/. Прочитайте кілька знайомих прикладів, послухайте їх і поясніть, що змінюється. Потім спробуйте коротке речення з одним із цих слів, щоб закономірність не залишалася лише окремим списком.
Вибирайте короткі тексти, у яких більшість слів вам знайомі. Якщо кожне слово доводиться шукати у словнику, складно одночасно стежити за змістом і вимовою. Спочатку прочитайте текст для розуміння, перевірте слова, у яких сумніваєтеся, а потім прочитайте уривок уголос. Запис того самого уривка дає змогу порівняти не лише окремі звуки, а й наголоси та поділ на фрази.
Щоб повторювати слова разом зі значеннями, транскрипціями та записами вимови, можна використовувати лексичні вправи LuvStudy. Коли ви слухаєте слово й одночасно бачите його написання, легше помітити знайомі закономірності в реальній лексиці. Сайт не оцінює автоматично ваше читання вголос, а аудіозаписи окремих слів не замінюють слухання зв’язних речень.
Перевірте знання закономірностей і поясніть свій вибір
Ці завдання допоможуть повторити описані вище принципи читання. Намагайтеся не лише вибрати правильний варіант, а й пояснити кожну відповідь. Усі відповіді з фонетичною транскрипцією спираються на вимовну модель, описану на початку статті.
- Що змінюється між hat /hæt/ і hate /heɪt/? Чи додає кінцева e склад?
- Чи однаковий голосний у словах food і good у вимовній моделі цієї статті?
- Як читається sh у слові shop: як один звук чи як назви двох літер?
- Яка літера на початку слова write не вимовляється?
- На який склад падає наголос у about /əˈbaʊt/ і що відбувається з першим голосним?
- Виберіть вимову регулярного закінчення: cats — /s/, /z/ чи /ɪz/?
- Яке закінчення має worked: /t/, /d/ чи /ɪd/? Порівняйте його з wanted.
- Як вимовляється read у реченні I read it yesterday.: /riːd/ чи /red/?
Відповіді та пояснення
- Голосний змінюється з /æ/ на /eɪ/. Кінцева e німа; обидва слова мають один склад.
- Ні. У Food звучить /uː/, а в good — /ʊ/. Буквосполучення oo не має одного універсального варіанта читання.
- Воно позначає один звук /ʃ/. Назви літер потрібні, щоб називати слово по літерах, а не щоб поєднувати його звуки під час читання.
- W не вимовляється. Слово починається зі звука /r/, а не /w/.
- Наголошений другий склад. Перший голосний — редукований /ə/, а не алфавітна назва літери A.
- /s/, оскільки слово без закінчення закінчується глухим звуком /t/. Додатковий склад не з’являється.
- Worked має закінчення /t/ після /k/ і залишається односкладовим. Wanted отримує /ɪd/ після /t/ і має два склади.
- /red/. Речення стосується минулого, тому потрібна вимова форми минулого часу, хоча написання не змінюється.
Читайте також: Граматика англійської для початківців: основні правила з поясненнями та прикладами
Пов’язуйте правила читання з реальними словами
Щоб почати читати англійською, не потрібно безпомилково передбачати вимову кожного незнайомого слова. Потрібно впізнавати корисні закономірності, помічати відхилення й уміти надійно їх перевіряти. Сполучення голосних літер, німі літери, наголос і закінчення дають основу; аудіозаписи та осмислені речення показують, як ця основа працює в живій мові.
Повертайтеся до складної закономірності з кількома новими прикладами, а потім використовуйте ці слова в короткому уривку. З часом дедалі більше слів ви впізнаватимете відразу, а правила читання залишатимуться підказкою для наступного незнайомого слова.
